Сестри Лелеки та Крила Змін

Коли ми в’їжджаємо в село Дадара в районі Камруп в Ассамі, на північному березі могутньої річки Брахмапутра, нас зустрічає група усміхнених жінок у мекалах з яскравим візерунком. Багато з них носять великі оранжево-сірі головні убори у формі лелек. Вони зустрічають нас піднесеними народними піснями, присвяченими лелекам. У костюм також вплетений красивий мотив лелеки.

Ці завзяті жінки є частиною грізної «Армії Харгіри», масового руху, який започаткувала природоохоронець Пурніма Деві Бурман. Її піонерська робота врятувала гігантського лелеку, який перебуває під загрозою зникнення, відомого в місцевих жителях як гагіла. Приблизно 5 футів заввишки з розмахом крил 8 футів, цей вражаючий птах має помаранчеву шию та темно-сірі крила, і, на мою радість, я помітив трьох із них, що пурхають на верхівці сусіднього дерева Кадам.

Ми перемістилися в навчальний центр, де група жінок, згорбившись над швейними машинками, вправно виготовляла сумки, прикрашені мотивами лелек. Поруч, сказав Пурніма Деві, акуратно складені різнокольорові килимки з переробленої тканини, нещодавно додані до продукції, що виготовляється армією Харгіри. У сусідньому залі жінка, представлена ​​як Ліна Вайдео (сестра), працює на традиційному ткацькому верстаті, тчучи яскраві мекала чадори. Вона одягнена в красиве рожеве сарі з чорним лелекою на облямівці та блузку, яку, як вона з гордістю каже, пошила сама. Вона каже, що заробляє 60 000 рупій на місяць, виготовляючи ці традиційні продукти.

вирізати ідентичність

Громада та культура є основою нетрадиційного природоохоронного руху Пурніми. Вона мобілізувала понад 20 000 сільських жінок і навчила їх традиційному мистецтву та ремеслам, перетворивши їх на відважних захисниць цього зниклого птаха, а також на самостійних підприємців. Ця унікальна природоохоронна модель привернула національну та міжнародну увагу, і Пурніма Деві отримала титул Харгіра Вайдео (сестра лелеки), отримала престижні нагороди та отримала національні та міжнародні запрошення поділитися дивовижною історією її незвичайної армії. Вона отримала два «Зелених Оскара», у тому числі Золоту медаль Вітлі 2024 року, найвищу нагороду, яку присуджує Її Королівська Високість Принцеса Анна в Королівському географічному товаристві в Лондоні. У 2017 році президент нагородив її премією Нарі Шакті Пураскар, найвищою цивільною нагородою Індії, присвяченою жінкам.

Рятівник лелеки: біолог дикої природи Пурніма Деві Бурман та її армія з Харгіри | Фото: RITU RAJ KONWAR / The Hindu

Дивлячись на теплу дружбу сестринства Харгіри, важко уявити, що багато з цих жінок спочатку були настільки ворожі до Пурніми Деві. Розповідаючи про свої подорожі, вони відкрито визнають, що спочатку були проти цього. Наміта Дас Трідев, наприклад, розповідає, як вона пішла до сільської школи, де навчалася її донька, почувши, що Пурніма Деві читає там лекцію про порятунок лелек.

«Харгіла з’їла 14 моїх качок, і я ненавиділа цього птаха, тож хотіла віддати цій жінці частину свого серця», — каже вона. Але коли Пурніма Деві почула пристрасну розмову, серце змінилося.

«Тепер нам байдуже, якщо ми втратимо кількох качок. Харгіла стала нашою особистістю та гордістю», — тихо сказала вона. Тепер вона також є одним із найстійкіших захисників Пурніми Деві, яка поширює євангелію в багатьох навколишніх селах.

вона не одна. Дайнакі Саікія сказала, що вважала Пурніму Деві неуважною матір’ю, оскільки пішла за Харгірою та залишила своїх доньок-близнючок у будинку сусіда.

«Я часто задавалася питанням, хто ця жінка, яка проводить стільки часу, лазячи по бамбукових стовпах і спостерігаючи за птахами», — каже вона. Але тепер вона святкує кожне народження пташенят лелеки та вихваляє материнство Пурніми Деві за те, що воно забезпечило його виживання.

сісти в літак

Коріння цього руху за порятунок лелек сягає 2002 року, коли Пурніма Деві планувала захистити докторську дисертацію про види лелек. «Але потім я вийшла заміж, народила дитину і мала масу обов’язків як нова мати та невістка», — каже вона. Але це не завадило їй вивчити птаха. “Я розповсюдив свою контактну інформацію всім у селі, де гніздився лелека. Одного разу мені подзвонили екстрені служби з села Дадара. Коли я приїхав, я побачив чоловіка, який рубав дерево, де було гніздо харгіли. Дев’ять пташенят впали. Я, як нова мама, сцена була дуже жахливою і відразу нагадала мені про розбите серце моєї матері, лелеки. Я зіткнувся з чоловіком, але сусіди оточили мене і сміявся з моїх хвилювань”, – каже вона.

Наступного дня Пурніма Деві сказала, що, подумавши про цей випадок, вона відчула, що її докторська ступінь марна, якщо вона не зможе врятувати лелеку. Вона вважала, що якщо їй потрібно вплинути, вона повинна спробувати зрозуміти точку зору селян і змінити їхній підхід.

«Усі бачили в харгілах погану прикмету і скаржилися, що вони падальщики і неприємно пахнуть. Я сказала їм, що це наші ангели-прибиральники, і що причина, чому їх знайшли на сміттєвих звалищах, — риба, яку там скинули», — каже вона. Харгіра, що ассамською означає «ковтач кісток», була потрібна для того, щоб розповісти селянам про переваги природних санітарів, які зберігають екосистему чистою та вільною від шкідників.

Пурніма Деві Бурман знала, що зерна змін лежать у вплетенні птахів у місцеві свята, ритуали та навіть релігійні обряди.

Щоб змінити громадську думку, Пурніма Деві вирішила, що вихід полягає в тому, щоб вплести птахів у місцеві свята, ритуали та навіть релігійні події. «Я почав пропонувати прасад і молитися від імені Харгіри. Я організував бог балай (дитячий душ) для гніздування птахів, так само, як ми робимо для майбутніх матерів. Я також організував конкурси кулінарів і включив Харгіру у фестиваль Біху», — каже Пурніма Деві. Селяни незабаром почали ставитися до птаха як до рідного. Сарасваті Дас описує, як Пурніма Деві організувала кіртан для птахів і брала участь у процесії Бхагавад Гіти. Селяни були цілком переконані.

Дочка солдата, який служив в армії та воював на війні, Пурніма Деві, незважаючи на свою спокійну вдачу та чарівну вдачу, має бойовий дух, який ніколи не здригається перед будь-яким спротивом. Вона каже, що її глибоко надихає її бабуся, з якою вона жила в дитинстві та спостерігала та гралася з лелеками на рисових полях.

«Коли я виросла, я мріяла про лелек, але коли я шукала їх на рисових полях, то не могла їх знайти», — розповідає вона про те, як стала одержима лелеками. Початковий спротив лише зміцнив її рішучість.

високо злітати

Коли на початку 2000-х років Пурніма Деві почала свою природоохоронну кампанію, у трьох селах, з якими вона працювала, було лише 13 активних гнізд і лише 450 птахів у штаті. В даний час Ассам має 322 гнізда в трьох селах і є домом для близько 2000 птахів. «Ми отримуємо повідомлення про гніздування в інших районах, таких як Джорхат», — сказала в захваті Пурніма Деві.

За даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), наразі у світі налічується понад 3200 птахів, які зустрічаються в Ассамі, Біхарі та Камбоджі. Для Пурніми Деві найбільшим шоком стало те, що у 2023 році цього птаха перевели зі статусу «під загрозою» до «майже під загрозою» в Червоному списку МСОП. Минулого року, за її словами, вона навчала рейнджерів парку та жінок-біологів у Камбоджі.

Член армії Харгіри демонструє «гамочу», виткану разом з ад’ютантом лелеки на ткацькому верстаті для збереження гігантського лелеки в селі Дадара, Ассам. |Фото надано: RITU RAJ KONWAR

Пурніма Деві не задовольняється своїми інтересами. Натомість у неї великі мрії і про коханих Лелек, і про Жіночу армію. Її амбіція полягає в тому, щоб поширити зусилля щодо збереження на нові території проживання лелек в Індії та Камбоджі та збільшити кількість лелек до 5000 до 2035 року.

Що стосується жінок, то вплив був трансформуючим. Кавіта Байдео, колишня шкільна вчителька, сказала, що сестринство лелек дало їм усім ідентичність і мету. «Ми були звичайними домогосподарками, але тепер відчуваємо, що у нас є мета і місія», — каже Пратіма. Вона в’яже гамчу з дитиною в руках і ходить на всі зустрічі.

Приголомшена історіями, якими діляться жінки, а також очевидною любов’ю та повагою до неї, Пурніма Деві каже: «Ми завжди працювали рука об руку, і тепер нас не зупинити».

пристрасть стає модою

Одягу та виробам із мотивами лелеки є місце в сестринстві Хагіра. Мекала чадор із зображенням лелеки, витканий Ноні Раджванші, Пранаті та Шобхіта Дас із села Дадара, зараз виставляється в Національному історичному музеї в Лондоні.

«Нашою пристрастю стала мода», — сміється Пурніма Деві, пояснюючи, як надходять замовлення, а спідниці з запахом, які вони виготовляють, є бестселерами на PashooPakshee.com.

Демонструючи сережки у формі лелеки, які вона та її помічниця Карішма носять, Пурніма Деві сказала, що сподівається найняти дизайнера, щоб зробити їх і навчити жінок у селі їх робити. «Можливо, молоді люди в русі приймуть це», — міркує вона.

Оглянувши село та побачивши ткацькі верстати в будинках кількох селян, ми попрямували до місцевої державної школи, де побачили навчальний центр Харгіла, гарне приміщення, яке служить осередком екологічної освіти для дітей.

У кімнаті представлені скульптури птахів та інформативні діаграми, що детально описують життєвий цикл і середовище проживання птахів.

Волонтери армії Харгіри проводять конкурс. Наприклад, на стінах висять результати всеукраїнського конкурсу малюнків про рідкісні види лелек.

Одягу та виробам із мотивами лелеки є місце в сестринській організації «Харгіла». Фото: RITU RAJ KONWAR

«Я працюю 20 років, але тепер я хочу навчити більше людей і обмінятися ідеями», — каже Пурніма Деві, розповідаючи про нещодавню поїздку до школи у Франції, де її та її команду попросили розповісти про модель Hargila.

Пурніма Деві підбадьорена трансформаційним впливом руху та думає поширити його на своїх молодших лейтенантів, що перебувають у не меншій загрозі, Сторкс чи Бортурака.

Її чоловік, природоохоронець Рашин Бурман з Фонду дикої природи Індії, і їхні 20-річні доньки-близнючки Сампріті та Санскріті дуже підтримали її.

Одна з її доньок створила цифровий журнал The Hargila Desk, до якого долучилися студенти з усієї країни.

Крила Харгіри продовжують розправлятися, оскільки нові покоління переносять історію лелеки на цифровий екран.

Коли громада об’єднується навколо «янгола-прибиральника», це лише початок.

Опубліковано 22 вересня 2026 р